Video - Португальські вина в українському Криму | WithPortugal - Real estate - Residence permit - Emigration - Consulting

Португальські вина в українському Криму

Published at 23 Aug 2026

Португалія славиться своїми кріпленими винами. “Червоний” Портвейн (vinho do Porto) і “біла” Мадера (vinho da Madeira) - відомі на весь світ. Цікаво, що виникли ці вина випадково - купці стали штучно наганяти “градус”, щоб вино по дорозі не скисало, а потім розбавляли назад. Але хтось додумався скуштувати “концентрат” і не прогадав. Це запустило величезну індустрію та змінило традиції вживання алкоголю в світі. Про це розкажу якось окремо, а сьогодні - про те, як на українських землях намагалися зробити свої “португальські вина”. У 19 столітті портвейн та особливо мадера стали дуже популярними в Європі. Мода дійшла й до українських земель, які тоді були під владою російської імперії. От тільки ціни на португальський алкоголь - кусалися. Десь 3 - 5 рублів за пляшку, таке міг дозволити собі на кожен. Стільки ж коштувало десь 12 літрів горілки. Бо горілку гнали з зерна, яке збирали тут же, і його не треба було везти з іншого краю Європи та платити численним посередникам і митарям. Тому заморські міцні вина тривалий час залишалися для більшості “табу”, натомість багатії дуже їх полюбили, особливо мадеру. Її вважали найкращою парою до борщу та дичини. Вихід було знайдено завдяки спостережливості. Винороби помітили, що клімат і ландшафт кам’янистої та вітряної Португалії дуже подібні до умов в Криму, тому вирішили “робити свою Португалію вдома”. А заразом і Францію. Ініціатором став князь Голіцин, який витратив на мрію мало не весь свій статок. За його наказом у Масандрі були розбиті виноградники, куди привезли лозу з Франції та Португалії. Князь заплатив шалені гроші німецьким і французьким майстрам, але всю “брудну роботу” виконували місцеві селяни - тобто українці, греки, болгари та кримські татари. Саме вони довбали скали та відтворили своїми руками на кам'янистих ґрунтах Південного узбережжя Криму Мадейру та долину річки Дору. Решту роботу зробило кримське сонце, яке таке саме жарке, як і в Португалії. Причому сонця виявилось аж забагато для португальського винограду. Сорт Touriga Nacional у Криму не прижився, але місцеві винороби не засмутилися й спробували робити портвейн і мадеру з тих сортів, що були під рукою, - Каберне Совіньйон, Кокур, Ркацителі. У підсумку українська копія навіть виявилася солодшою за оригінал. Тут знову не обійшлося без випадковості. Традиційно портвейн дозріває у підвалах на березі Дору у Віла-Нова-де-Гайя, а в Масандрі їх не встигли побудувати, тому лишили бочки просто неба. Вони  «смажилися» на шаленому сонці й через це отримали сильніший присмак підсмаженої хлібної скоринки, карамелі та горіхів. Експеримент вдався. Кримські портвейни та мадери виявилися настільки якісними, що на міжнародних виставках у Парижі на початку XX століття вони жменями брали золоті медалі. Звісно, не обійшлося без лобізму, але кримські вина повністю витіснили дорогий португальський імпорт з всієї території тогочасної України. А далі була революція, поразка українських визвольних змагань і нова російська окупація під більшовицьким соусом. Владі комуністів не потрібні були елітні вина, вони хотіли масовий і дешевий продукт. Жертвою цієї стратегії стали кримські вина.  При цьому вони продовжували отримувати медалі на виставках, але прості люди придбати їх не могли (лише партійні чиновники), а мусили споживати різну “бодягу”. Починаючи з 1960-х під маркою “Портвейн” і “Мадера” в Україні почали випускати дешеві сурогати, які замість років витримки тримали кілька тижнів. Друзі, якщо вам цікаві ось такі короткі розповіді про Португалію, ставте лайки, поширюйте мій контент і по можливості підтримуйте цей мій проєкт через Buy me a coffee.